Я море слухала нічне-
Його бентежні хмурі звуки.
З собою кликало мене
На хвилі вічної розлуки.
Та я вагалась, я тремтіла,
А хвилі все торкались рук.
Та ні, невже хотіла
Позбутись так я своїх мук?
Я щось несміло шепотіла-
І не згадаю- що, кому...
Та ти прийшов і я заснула
В обіймах твоїх на піску.
Я більше хвиль тих не боялась-
Мене від них ти захистив.
Крізь сон я плакала й сміялась-
Мене ніхто так не любив.
А море, зле то море-
Мене йому ти не віддав.
Воно і досі зле, то море-
Того, що ти мене кохав...
(15.10.1992)