***

Даниил Воскресенский
Чарівна моя,
Лиса.
За тобою, я без кінця, за тобою стрибаю в пекло,
цих безмежних людських бажань,
/чи напевно,
такий він, рай?/
 
Залікую твої я рани,
Заберу всю твою печаль,
Та хтось інший коханим стане,
Доторкнеться твого плеча.

В твоїм морі
- багато солі.

Та я в ньому здається, тону.

Потопити весь світ в алкоголі,
Та впустити в себе сатану.

Цілий світ, як велика пляшка,
Відкривай та скоріше пий!

Дайте мені ще одну, будь-ласка,
Я себе здається не вбив.