З клином птахів у вирій
Тихо і без розмови
В день відлітаю сірий
Вперше, а, може, знову?
Може, не доведеться
Вітру віддать вітрила,
«Вернешся?», - кличе серце,
Лиш обгоріли крила.
- Друже ти мій, журавлик!
Візьмеш мене додому?
Я на чужині – равлик.
Не знадоблюсь нікому.
- Я б тебе взяв, мій друже,
Бачу, що дуже хворий,
Але важкий ти дуже,
Не перелечу море.
Кілька років по тому
Лютою вже зимою.
З теплих країв додому
Пішки піду з сумою.
Може, хтось сердобольний
Кине кавалок хліба.
В цій я землі невольник,
Як у в’язниці ніби.
Що б не казали, нащо?
Дійду я, не загину.
Що може бути краще,
Краще за Батьківщину?