Жевріє надія,
віра та любов.
Не судилося, не судилося,
пташкою щасливою
крикнути в ночі знов.
Доля насміхається,
гірко мається.
Закипає кров, стискаю зуби,
як стримати болю норов.
Пригнічена Душа прагне
боротися за щастя не спіша.
Покиль жива буду,
щастя та любов
шукати буду,
солодкі миті їх не забуду.
Знаю, радісна буду
при зустрічі з ними,
ніби крила виростуть
за плечима.
Ціную кожну мить -
сьогодні, завтра і вчора,
у Душі довготривала боротьба
за майбутнє вільне Життя.