Тепер, як зламана калина,
а колись була весела,як весна,
пахуча, ніби садочок вишневий.
Пручалася матері,
що увечері не пускала,
та й батько боронив.
Не спіши казали,
бо якщо Бог дасть,
то і у вікно подасть.
Та якими б віжками
не прив'язав,
всеодно ж цікаво.
Бігли під вербами,
біля криниці,
у річку пускали
віночки барвисті.
Хлопці ж дівчат,
як ту лозу гнуть,
з одними гуляють,
інших під вінець ведуть.