Ой у полі, квіти
повертаються до сонця,
бо вони мають очі,
а ми хіба сліпі,
щоб марити вдень і вночі.
Ой у полі, зелену травицю
колише вітерець,
він їй шипоче
про свободи вінець.
Ой поле солодкої дрімоти,
пісеньки нашіптує
дощової пригоди.
Ой поле, думаєш свою думу,
знаєш багато
козацького суму.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg