Моя рiдна Україно!
Мила i кохана,
Пограбована i бита,
Нескорена мати.
Земля твоя так родюча,
Бо кров'ю полита
Нашiх дiдiв-прадiдiв
З дня створiння свiту.
Сади буйнi, плодовитi
I лани широкi,
Люди гарнi, працьовитi-
Скарб твiй в усi роки.
Всi часи шматали, рвали,
В рабство забирали,
Роздiляли нашi землi.
I на мiсцях крали.
Були ляхи, турки, нiмцi,
Монголо-татари
Руйнували, мордували,
Але не зламали!
Свої пани скаженiли,
Над людом знущались,
Кров'ю людськой, мов водою
Досхочу впивались.
Не скорилась, не зламалась!
Знову розцвiтала,
Сильна, рiдна моя ненька
Кращою ставала.
Днiпро гордий, непокорний,
Гранiтнiї кручi -
З них характер України
Незламний, могучий.
Що стряслося з нами, люди?
Чому розбратались?
Пора, мабуть, зупинитись
I за розум взятись!
Нам Америка - не мати,
Не рiдна й Європа,
Як їм долю довiряти -
Буде всiм нам ж...(горе).
Брати рiднi, гiлки рiзнi
Слов'янського древа
Схаменiться, об'єднайтесь,
В мирi жить нам треба.
Поки разом - ми незламнi!
Поки разом - сила!
От тодi нам буде слава
I всiй Українi.
24.09.2016 г.