Ще в дитинствi мене вчили
Чуже - не чипати,
На святе - життя i волю -
Не смiть зазiхати!
Слухать маму, слухать тата,
Поважать, хто старший,
Жити в злагодi i мирi,
Захищать, хто слабший.
Все, що Бог дає - приємлю
Достойно i зрiло.
А чому у нас вiйна?
Я так розумiю:
Не вiд Бога йде вона,
Є Заповiдь Свята:
"Не убий! Не укради!
Возлюби, як брата!"
Чому хтось повинен гинуть?
А комусь - роль ката?
Бо немає Бога в серцi,
Зло править, не Рада.
Душа вбивцi - грiшна, бiдна,
Не знає покою.
Зупинися! Не убий!
I Господь з тобою.
Ну а як же тi "святошi",
Що нам правлять долi?
Мо вважають, що безсмертнi,
Чи з Богом у долi?
Не бояться грiха, суду,
Бо вважають - чистi,
Як малята-немовлята
В купелi-колисцi?
Вони просто знахабнiли,
Бо продали душi
За багатство i за владу,
За злочиннi грошi.
Посилають людей на смерть,
А самi регочуть,
Багатiють i жирують,
Роблять все, що хочуть.
Україна стогне, плаче,
А влада все скаче -
По цимбалам їм країна,
А народ - тим паче.
Люди добрi! Схаменiться!
Прошу вас, благаю!
Зупинiться, роздивiться,
Що в рiдному краю.
Гинуть люди, мiста гинуть,
Дiти сиротiють,
Однi - плачуть, другi - cкачуть,
Третi - cкаженiють.
Українцi! Друзi! Браття!
Не гнiвiте Бога!
В кожного одне життя
I своя дорога.
Нам на всiх одна дана
Ця земля i доля,
Наше з вами майбуття,
I щастя, i воля.
Схаменiться! Не губiте
Свое життя й душу!
Якось треба це свавiлля
Зупинити. Мушу!
Мушу все це говорити,
Бо не сила вмовчать.
Бачу, гине Україна,
А нам все торочать.
Про блага i про свободи,
Про щасливу долю,
А країну розiкрали
I продали волю.
Я бажаю усiм миру,
Усiм, без винятку.
I, дай Боже, в кожне серце
Любовi зернятко.
А поганцiв-запроданцiв,
Лихих верховодiв
Скинем, виженем подалi,
Не лишимо й ходiв.
Їхнi душi - то їх воля -
Самi обирали.
Ми свої бодай спасемо,
Щоби не страждали.
Збережемо душу й тiло,
Не зганьбимо роду,
Будем жити дружно, смiло,
Шанувать свободу.
Запанує щастя й воля
У рiднiй сторонцi,
I засяє свiтла доля
Кожному, мов сонце.
17.06.2017