Світ говорить твоїми вустами,
Очі гріють повстання зірок.
За тобою і в пекло з ногами,
До якого завжди лише крок.
Ніч постійно розводить чорнила,
Заливаючи все навкруги...
Я твій шлях освічу, моя мила -
Хай піски то чи білі сніги.
Марить вітер у златі колосся,
Він чужий серед тихих лісів.
Колоски ті, як твоє волосся,
Я - як вітер, який в них осів.
Тягне хмара турботи з собою,
Сльози суму підуть в береги.
Я накрию весь світ над тобою,
Хай то гори чи п'яні луги.
Соловей заспіва на прохання,
Те, що я накидаю пером.
Ти в душі намалюєш кохання
Й дивовижний пейзаж за вікном.
___________________________
© R. Tserkovnyy, 2O17