Моїй мамі – Труш Дарії Степанівні присвячується.
Старенька скринька ви’сить на такім самім паркані
Для неї ржа - немов загар: мулатка й годі!
Епоха інтернету по стовпах волокнами вистукує у грані...
Конверти, штемпелі, вітання листонош - тепер не в моді.
Моїй матусі - байти-біти й трафік - не догнати…
Їй хоч би раз на день дійти, спираючись, до хвіртки.
Пустує скринька, хата до землі і лише мати
Чека не на газети чи листи... - лишились мірки...
Колись, як скринька, - молода була та гожа,
Раділа звісточкам від чад: з садочка й школи...
Такий калейдоскоп подій... змінить хто зможе?
Лист ненаписаний батькам до скриньки не дійде ніколи!
Зима покриє скриньку ковдрою із білої крижини.
Сніг по коліна і слідів катма уже на ганку.
Старенька хата до землі, зламалися пружини...
Ключ загубився між потугами надій та мрій, чекаючи до ранку...
пт Брвінув 9 червня 2017 р. Поет ХХ сторіччя.