Я майже позабула час, коли
здавалися великими дерева,
Як червонiли сквери вiд калин,
Як пахло листя у дворi жовтнево,
Як моторошно бyло засинать,
Бо голi вiти стукали у вiкна, -
I мама намагалася спiвать,
Хоч до ночей безсоних ще не звикла:
Вона була ще дуже молода,
А я просила казку або пiсню...
Як ми жорстокi, хай i ненавмисно...
Та в спогадах дитинства - нi слiда
Про сльози мами, що бували, звiсно..