Я видел, как ветер березку сломал,
И корни разрушил, и ветви подмял.
А свежие листья долго не вяли,
Пока лучи солнца за край не упали.
Я видел, как целился в серну стрелец,
Свалилась бедняга, пришел ей конец.
Бороться со смертью ей было не в мочь,
Но все же боролась... пока взошла ночь.
Я видел на солнышке млел мотылек,
Бедняга в огне свои крылья обжег.
Пожить, хоть немного, в мечтах у него,
И, может, пожил бы да солнце зашло.
На свете у каждого солнце свое...
С любовью живется, коль солнечно все,
А солнце погаснет - вокруг все замрет,
На свете без солнца все пропадет.
Со мной распрощалась отрада моя,
Остался на свете без солнышка я.
Но смерть я однако к себе не зову,
А с сердцем разбитым живу и живу.
13:34 21.06. 2017.
Степан Щербак - текст песни
Я бачив, як вітер берізку зломив,
Коріння порушив, гілля потрощив.
А листя не в'яло і свіже було,
Аж поки за гору вже сонце зайшло.
Я бачив, як серну застрелив стрілець,
Звалилася бідна, прийшов їй кінець.
Боротись зі смертю було їй не вміч,
Одначе боролась, поки зайшла ніч.
Я бачив - метелик поранений млів,
Крильце перебите на сонечку грів.
Пожити ще трошки на думці було
І, може, пожив би - та сонце зайшло.
На світі у кожного сонце своє...
Любенько живеться, як сонечко є,
А згасне це сонце - і жити шкода,
На світі без сонця усе пропада.
Зо мною росталась дружина моя,
Зостався на світі без сонечка я;
Одначе на себе я смерть не зову,
А з серцем розбитим живу та й живу.