Подалі галасу та криків,
Міського гаму й метушні
Спішу туди, де зорі тихі,
Й Душа цвіте, мов навесні.
Життя мене загартувало,
Міцна я стала, ніби сталь,
Але з дитинства виростала
Я там... де річечки кришталь
Так вигинається над плесом,
Грайливо манить до води,
Вербиці хиляться улесливо…
Але ж лише вряди-годи
Туди щастить мені потрапити
Стежками рідними пройти,
Та бережками Жабокраківки*
З дитинством, з юністю,- на Ти.
*Жабокраківка - неформальна, народна назва моєї рідної вулиці.
Фото автора