На http://www.stihi.ru/2017/06/18/9651
На нашей Земле в стародавние дни
Раскатисто били поклоны!
Леса были щедро зверями полны
И святы! И боги, резонно,
Радели о благе и людям везде
Добро посылали и милость.
Волынь миловалась в лазурной воде
И Велесу-Туру дивилась.
То южных земель покровитель святой,
Бог сильный, бесстрашный, как воин.
Священных быков он привёл за собой,
Чтоб жили селенья спокойно
Под крепкой защитою Тура-Быка –
Умён и хитёр, как лисица, –
Он сильный, как волки, и остры рога –
С ним вряд ли посмеют сразиться.
И поняли люди: защита сильна,
А молодцы в шлемах надёжных
На страже всегда, и спокойна страна,
И мощью своей Тур поможет.
Все вместе пугали коварных врагов,
Их прочь отгоняли от речек.
Однажды из дальних персидских краёв
Приехал купец-человечек…
Товар продавая, он здесь покупал,
Нахваливал чудо-природу.
Его летописец прилежно писал
Историю мест и народа.
Узрел дивный остров и множество хат,
Где дым шёл из труб днём и ночью.
Мечи там ковали, их трудно поднять –
Тяжёлые, острые очень.
Кольчуги и пики, подковы, щиты
Упорно из руд выплавляли.
«Динь-дон»,– всё звенело, как песни-мечты…
Купец здесь увидел немало!
И ближе хотел подойти – только нет –
Вода глубока, где взять брода?
Тут в шлемах явились с рогами – в ответ –
Бежать бы скорее, дать ходу!
Купец не робел, а спросил: «Как река
Зовётся, что здесь протекает?»
Ответил Старшой (а не знал языка):
«Тур я!» – и исчез, как растаял.
Купец летописцу тогда повелел
Как Турия речку означить.
С тех пор это имя есть высший удел,
Дано навсегда, не иначе.
Давно растворился в веках Велес-Бог,
Бык-Тур из легенды, священный, …
А Турия празднует столько эпох
Под небом Высокой Вселенной…
24.06.20
***********************************
Колись на Землі у прадавні часи
Поклони були гучномовні!
Багаті тваринами пишні ліси –
Священні! Й Боги, безумовно,
Небесні раділи, у справах завжди
Добро посилали та милість.
Волинь синьоока плекалась з води,
На Велеса-Тура дивилась.
Це Бог покровитель південних земель,
Безстрашний і сильний, як воїн.
Священних биків до селянських осель
Привів, не потрібно і зброї…
Бик-Тур – граціозний, швидкий, ніби вовк,
А хитрий, неначе лисиця.
Хто роги побачив, на місці замовк,
Під натиском годі й проситься…
З повагою люд відчував: «Сила є
Та захист!» Тому мужні хлопці,
Убрані в шоломи, бик-тур все дає,
З рогами – на кожному кроці,
Завзято лякали своїх ворогів
І всіх відганяли від річок.
Та якось із Персії до берегів
Приїхав купець-чоловічок…
Свій крам продавав, а тутешній купляв,
Описував гарну природу,
Бо мав літописця, знання зберігав,
Привів охоронців з народу.
Узрів дивний острів, на ньому – хати,
З яких дим валив нескінченно.
Казали – там кузні. Із них донести
Мечі неможливо! Точені
Кольчуги, підкови, щити захисні –
З болотяних руд виплавляли.
«Бам-дзень, бум-бум-дзень» - розлітались пісні…
Купець чув і бачив немало!
А ближче хотів підійти, тільки зась!
Навколо вода! Знайдеш броду?
З’явились в шоломах з рогами - на раз,
З мечами і луками! Ходу б…
Купець не злякався, в одного спитав:
«Що то за ріка?», - іншомовно…
Начальник загону, бо мав більше прав,
Мовчати не став, кинув слово:
«Тур я!» і, вказавши на голову, зник…
Купець літописцю - наказом:
«Пиши: річка Турія!» Й досі потік
Так зветься, незмінний ні разу.
Давно відійшли в небуття Велес-Бог,
Бик-Тур, що священна тварина…
Всміхається Турія: стільки епох
Під небом живе тихоплинно…
Фото в коллаже из интернета