Останні рядки.
Подивіться за мене на море
На дельфінів, на яхти заможних
Куля в груди влетіла, мов горе
Крізь російську прозору «таможню»*
Подивіться за мене за сином
Щоб зростав для продовження роду.
Щоб не став депутатом й за спини
Не ховався… служив щоб народу.
Подивіться на «тил» не по-польські
Зброю – в бій, а не в «галко-паради»**
Вигляд в мене не дуже геройський
Снайпер вцілив лиш раз. Без розради.
Подивіться коханій у душу
Їй тепер «некоханого» звати – коханим…
Води з Чорного моря, з Донеччини – сушу
Не загояться підлості рани.
Неба й сонця не видно, бо очі -
Чорну слізьми із крові та солі
Оросили, а землі’-мами руки робочі
Притрусили легенько, без болю.
Подивіться за мене в майбутнє:
Чи там мир вже по цілій планеті?
Подвиг-приклад щоб став незабутнім
І рядки щоб жили в інтернеті!
… бо вони останні…
Присвячується всім загиблим захисникам Українських земель та державності.
Поет ХХ сторіччя. с. Торгановичі 10 липня 2017 року
«таможню»* - митницю
«галко-паради»** - щорічні паради військової техніки 24 серпня у м. Київ (починаючи з 1994 р.)