Веселкою побіжу у бездонну далечінь,
наздожену стрімкий струмок,
захоплю в полон вітерець - молодець,
це і буде печалі моєї кінець.
Надзвичайне наше Життя,
то як промениста мить,
коли в любові купає Світ,
то Всесвіт світить в Душу,
неначе щастя виймає назовні.
За "соломину" - Життя хапаюся,
що є сили,
не зраджую своїй меті.
А визнати таки мушу,
свою вільну, степову Душу.