Втомлена Душа,
їй щось не спиться,
Життя сторінки перегортає,
як горобинові намистинки перебирає.
Щодня, як кіно,
свою стежину протоптує,
кожну хвилинку
щасливу записує, береже,
споглядає, ніби з боку,
на усі мої перипетії сумні.
Щастя в ньому бракувало,
але немало чого пізнала.
Сумна Життя доріжка була,
але я з неї не звернула,
Хрест свій дотягла.