Щодня
під Богом ходимо,
чи ранок, вечір,
чи день, ніч.
Просимо Його допомогти.
Ми - Його Діти,
крапельки Єдиного
Океану Вічності.
Нитка щоденного нашого Життя,
що пурпур пряжі витканої.
З подвоєною силою відчуваємо
трепет сердець.
Краплями роси впали, про втрати
колишні нагадали.
Туман густіє,
змиваючи бруд доріг.
Залишивши усі земні спори,
засинає наш Народ.
В глиб Вселенської
зоряної далечини
відлітають усі печалі уві сні...