Ірина Косенкова
http://www.stihi.ru/2015/04/13/1257
Розкажи всім, дідусю, про те, як голосять дзвони Хатині,
як пожарища зАстили світ тих доріг, що болять і донині.
Як розносив по житніх полях вітер попіл людський, мов пісок,
про Дахау, Майданека жах, де дитячий зникав голосок.
Як в жалобі схилялися ниць, проливаючи сльози, берізки,
як від чорних у смерті очниць, посивіли дівочі кіски.
Розкажи, як єврейський хлопчак з шестикутним знаком на спині,
утікав від катів у рівчак, де зостався навіки… Донині…
Розкажи, як матусі кричать над тілами ріднесеньких діток,
і як бомби ворожі летять, а від них нема де подітись…
Хай слова ті набатом звучать, хай згадає війну ту весь світ!
Ти – наш свідок, і ти- наш Солдат! Я вклоняюсь тобі до ніг!
Травень, 2017р.