Не грайся зі мною в любов, прокрадаючись мавкою снами,
Навіщо тримати на відстані диво, коли все одно
Твоя гравітація краще, ніж просто події між нами,
Вона, наче камінь, потягне щосили свідомість на дно.
У темні глибини, де відчай з надією вдвох шаленіють,
Де пульс атакований знову, помре і воскресне за мить.
Я зорь голіруч доторкнувся, відтоді вже голосно мрію,
Топи, не топи, б’ється серце, щось ніжне у ньому кипить.
Не грайся зі мною в любов, нам не личать миттєві азарти,
Безцільне стремління, що струмом болюче уразить єство.
Твій погляд для мене безцінний і космосу цілого вартий,
Дарма, що розлуки випалюють серце пекельним тавром.
Облиш мандрувати на темному боці примарних ілюзій,
Знаходячись вкотре в думках у моїх, що летять нізвідкіль.
Давай ми підпишемо мир і відкриємось більше, ніж друзі,
Або назавжди відпусти, вже несила терпіти цей біль.
18:45, 20.07.2017 рік.
Зображення: https://www.tumblr.com/search/maryna