Обіцялася сорока, що при владі чин взяла,
Що вона найкраща в світі і розумна голова,
Що життя настане краще, що вона зробить усе,
буде легше, буде гарно і так далі, та про все.
А тим часом, все що поряд, все що гарне і блищить,
що в житті її прикрасить у гніздечко носить в дім.
Стрекотіла, все літала та й повірила сама,
В неї хата повна хламу і вона тут головна!
Та не довго політала, її гнали всі пташки
піря все її поскубли і не слухали її!
Тій сороці це наука: не повага від пташок,
Обіцяй собі, не іншим, не кради і буде толк.
А якщо по правді в байці: хто сороку ту не зна?!
Тож не вірте обіцянкам, тим сорокам, що літа!