Самотня нiч

 
В вікні зависнув місяця ріжок,
Самотня ніч кудись у безмір лине.
Сріблястий промінь впав на моріжок
Й минулого змальовує картини.

А спогади клубочаться у сні,
Вихлюпують за край палкі сюжети…
Мені розлуки пута затісні,
Мені б – кохання! А тоді хоч в Лету!

…Гойдавсь ріжок, світлішало в вікні,
Спливала ніч, насичена жагою…
Ти й завтра будеш радістю вві сні
І душу лиш тобою я загою!