Я не знаю який ти на дотик...
ніжний , як - шепіт...
чи ,як вітер - шалений...
любиш - Квін, Нірвану , Фагота...
чи може класику...
тільки Шопена...
я не знаю, який ти на присмак...
з мегдалевой гірчинкою...
чи, як море - солоний...
лише знаю, що ми не навмисно...
опинились у долі в тісному полоні...
пригортаю до серця,щоб стомлену душу зігріти...
ти не думай про втрати...
забудь про тугу та біль...
я назву тебе - Майстром...
якщо хочеш , то я - Маргарита...
хочеш буду- Шахерезадою з далекого Сходу - тобі...
розкажу де синіють джерела , чисті -як небо прозоре...
де тумани молочні - ховаються в смерекових лісах...
як у небі нічному... мерехтять діамантові зорі...
де на кожному кроці ,шепоче звичайна - краса...
тільки вір мені...кожному слову...кожному руху...
після розпачу талого снігу...буяють - сади...
не зламає журба , ані волі твоєї ні духу...
поки ти відчуваєш себе ,як весна - молодим...
не зачерствій душою, як хліб на столі учорашній...
як вода в очереті , що забула ,як бігла колись...
зорі -поруч, не думай ,що вічні - колючі хащі...
залишайся незламним мій друже, та за неньку - молись...
за країну та матір... бо немає нічого святіше...
зрадить друг...зрадить дівчина...інколи може і брат...
тільки мамине серце - пожаліє та втішить...
щире мамине серце -бездонна криниця добра...
Руся Ялинська