Сьогодні день надміру
Тихий.
Стогнала, лиш стара
Вільха.
Посеред сонячної
Втіхи
Вона скрипить, вона
Всиха.
А скільки молодавих
Літ,
Під нею прожито
Юрбою.
Кохання вічного
Політ
Й покритого, навік,
Журбою.
А скільки плакала
Зоря,
Як та пригнулася
Додолу.
Нема вільхи, одна
Зоря,
Шука її, літа
По колу.
______________________
© R. Tserkovnyy, 2017