«Війна», — промовляють уголос вуста.
Все вирішить мирно — надія пуста!
Так хочу безхмарним побачити небо!
Країни чужої не хочу! Не треба!
Пісні хай лунають красунь-українок.
На мирних шляхах, щоб стелився барвінок.
А ще дуже хочу, щоб всі пригадали
Війну ту, яку нам колись нав’язали.
Згадаймо про тих, хто поліг у боях,
Зоставшись навіки в далеких краях…
Братами були? Може все це наснилось?
У злагоді й мирі так жити б хотілось!
Як може сусід так підступно і підло,
Тягнуть свої руки до нас?! Остогидло!
Абхазії мало?! Біда в Придністров'ї...
Все скрізь, де сусід, заливається кров'ю!
Моя Україна — моя Батьківщина!
Вона найдорожча для мене! Єдина!
Як хочеться вірити — глузд переможе!
А — ні, то в борні помагай, правий Боже!
07. 04. 2014 рік
Світлина з інтернету