Читаю поезію Ліни.
Із вдячністю шлю їй укліни .
Мені б хоч на кігтичок вільних
І слів,та і образів дивних,
Пручаючись битись з собою.
Я в вічнім собою двобої.
Караюсь,картаюсь і плачу,
І мружусь,жадаю побачить,
Пробачить усіх і збагнути,
Як в душах позбутись отрути.
Щоб словом змогти лікувати-
Не плакати, а - заспівати.