Д’Артаньяну вже – за шістдесят.
Шпагу утомився діставати.
Коней поміняв – не пригадати.
Крісло – це одне з найбільших свят...
Вже – за шістдесят... Це час книжок,
на які не вистачало часу.
Він читає – і хитає часто –
головою від гірких думок.
Під плюмажем криється зима.
І книжки хороші видно гірше.
Може, про життя сумне напише,
те, коли Констанції нема...