Бачити власну недолю
Певно, судилось мені...
Мрією часом торкаюсь
Світлом наповнені дні...
Глянь-но де обрій світає?
Полумям сонця горить?
Мабуть, прийдешняя сила
Нам понад світом зорить.
Сила від правди та волі
Що спромогнемось здобуть
Навіть в стражданні й недолі
Світла ясніш її суть.
Тільки звитяжний долає
Те, що недолю дає...
Наш заповіт-зберігати
Віру в майбутнє своє.