До нас із далека
Прилетіла спека
І взялась душити,
Не давать нам жити.
Та ми не лякливі,
Дужі та сміливі,
Спека хоч і сушить
Та втікати мусить.
Бо води багато
Має Дніпро тато,
Спека захлинеться
Як її нап’ється.
Будемо з врожаєм,
Спеці нагадаєм,
Не з’являться більше,
Живи там, де ліпше.
Може у Сахарі
Із піском у парі
Краще лютувати
Й до нас не літати.
05.08.17.