Пробудження. Громи. Затріпотіли прапорці
Застукотіли перші краплі.
Замовкли птахи, звірі, люди.
Вібрує сонячне сплетіння: шукає Сонця, миру, ладу.
Corado, мій потойбічний Добрий Друже,
я довго тут складав рівняння, про кварки думав,
про тунельні переходи, багатомірність і світів безмежжя.
І раптом буря, ця несподівана негода
доклала компонент в магічну функцію
і стало все до краю зрозуміло:
за краєм зникне час і простір
і все, що їх наповнює -
страхи, нездійснені надії та мрії,
прах і тлін.
Але не зникнеш ти,
бо незникомим є defolted.
- Вчителю, як досягти того, що ти називаєш Білим Кристалом?
- Дуже просто. Зупини мерехтіння думок. Вгамуй шал нездійсненних жадань
Викинь у смітник уявлення про себе та світ. Вони все одно хибні. Частіше
всього привнесені і нав'язані. Поскидай всі ці ментальні лахи і постукай у браму
Себе Вічного?
- І вона відкриється?
- Звісно.
- Так просто?
- Кому як.
- І з чим я увійду?
- З відчуттями, з чистим сприйняттям. Тільки тоді ти відкриваєшся для чогось
нового. Так ти приходиш до Брами з базовими налаштуваннями. Такими ми
народилися у день Великого Вибуху. Не забувай ми - діти зоряного пилу.
- Жартуєш?
- Може й так.
Обоє посміхаються.
Віє вітер, віє буйний.
Дощем засіває
Людський Сину, схаменися.
Заспокойся, усміхнися.
Всесвіт Землю новим пилом
зірок засипає.