Ой матусю, мамо,
Кароока пташко,
Я гарячі крила підніму на мить.
Десь твої надії,
Загубились тяжко,
Розкажи кохана, що тобі болить.
Десь твої надії,
Загубились тяжко,
Розкажи кохана, що тобі болить.
Мамо,мамо, матінко єдина,
Чуєш вітер вже затих?
Руки ніжні навіть не спочинуть,
Я вклоняюся до них.
Нам шепоче ніжно
Яблунева гілка,
Десь хита нечутно
В полі пшениці.
Мамо моя мила,
Сива перепілко,
Чом я бачу смуток
На твоїм лиці?
Мамо моя мила,
Сива перепілко,
Чом я бачу смуток
На твоїм лиці?
Мамо,мамо, матінко єдина,
Чуєш вітер вже затих?
Руки ніжні навіть не спочинуть,
Я вклоняюся до них.
Всі твої печалі –
То дітей тривога,
Твій життєвий смуток –
Наша то печаль.
Завжди кличе серце
До твого порогу,
Нас не розділяє
Вже ніяка даль.
Завжди кличе серце
До твого порогу,
Нас не розділяє
Вже ніяка даль.
Мамо,мамо, матінко єдина,
Чуєш вітер вже затих?
Руки ніжні навіть не спочинуть,
Я вклоняюся до них.
Слова к аранжировке Юрия Музыченко. Иллюстрация: Зинаида Евгеньевна Серебрякова (Лансере) (1884-1967), русская художница, Париж, Франция.