http://www.stihi.ru/2017/07/26/10155
В тихім гірськім містечку
Серпень сипле дощі…
Тьмяні вершини в тумані,
Мокнуть у сквері кущі.
Тут кожен із кожним знайомий
І половина – на «ти»,
До магазину чи школи
Чверть години іти.
Тут таємниць не буває –
Все у всіх на виду,
Кожен про кожного знає,
Про радість чужу чи біду.
У провінційнім містечку
Не до романів гучних,
Пані пливуть статечно,
Панове мовчать при них.
В мене ж на серці скалка –
Поміж буденних справ
Хтось мені зранку на ганку
Жовті жоржини клав.
Хто – й по сьогодні не знаю,
Лиш затамую жаль:
Що в тих квітах озвалось,
радість чиясь чи печаль?...
Доня, хата, робота,
У круговерті справ…
Не озивається той, хто
Жоржини на ганок клав.
Мабуть, йому забракло
Віри, що це – назавжди.
А чи вважав, що кохання
Нас призведе до біди...
О незнайомцю, хто ти?
Серпень за серпнем, дощі…
Звичні щоденні турботи,
Тільки скалка в душі.
Тихо відслоню фіранку,
І наяву, а не в сні,
Жовті жоржини на ганку
Донечці – не мені…
Вольный перевод с мовы Светланы Груздевой:
В тихом углу предгорья
Август ссыпает цветы…
Тонут в тумане горы,
Мокнут в садах кусты.
Каждый другим знакомый,
И половина на «ты»…
До магазина, до школы
Четверть часа идти…
Тайн не бывает, вроде:
Все у всех на виду.
Звенья сплошных мелодий
Радость вьют иль беду…
Не до романов длинных:
Ритм замедлен и тих.
Пани плывут так чинно –
Па'ны молчат при них…
Жжёт мне сердечко рана:
В будничных дел зачин
Кто на крыльцо мне рано –
Золото георгин?!..
Кто положил, не знаю
И утаю, что жаль…
Что в них осталось тайной:
Радость ли…иль печаль…
Дочка и дом, работа…
Дел круговерть – вразнос…
Не отзовётся Кто-то,
Тот, кто цветы принёс…
Может, казалось мало
Веры, что – навсегда…
Или же для любови
Доля одна – беда…
О, незнакомец, кто ты?
Август – сезон дождей…
Будничные заботы.
Тесно душе моей...
Форточку приоткрою:
В яви, а не во сне,
Жёлтые георгины –
Доченьке, а не мне…
Аватар Автора оригинала