Зоряне місто
(місту Києву)
Зоряне мереживо
манило,
кликало: - Летіть!
І ми – летіли!
Легким було,
невагомим тіло...
Сяяло,
яскраво миготіло,
небо: тішило,
вітрами лоскотало.
Ми були самі.
Всміхались зорі:
теплі, рідні,
ласкаво – прозорі…
Нам в обличчя дув
травневий вітер…
Був настояний
на пахощах садів,
весело за нами
він летів.
А по тілу, солодко,
мурахи…
Ми летіли,
як нічнії птахи,
як крилаті
ангели небес…
Світ нічний,
потайний,
в нас воскрес!
Ледь гойдалась,
стишено,земля…
не лякало небо
й – висота.
Як дітей своїх
нас ніч приймала,
ласкаво, як мати,
обнімала.
Зоряно бриніло,
величально.
Був – безкрай!
І радісно – осяйно
ми летіли!
Вище підіймались!
Птахами земними
небом грались!
Віра Половинко
21. 06. 2017р.
м. Київ.