НАРКОТИК ПОЄЗІЇ
Зненацька, незбагненнеє* слово влетіло в кватирку.
Що з тобою робити!? Ну, ставай у рядок.
Ач, яке ти! Виходить фартово! А вже бивсь по одвірку,
Та не міг віднайти. І вже брав мене вірш на гачок.
Понад хмарами мідні стрибають зірниці.
То, мабуть, струмки феєричні блукають у хащах думок.
Старанно, потроху малюється красне обличчя дівиці.
Чи то Муза лукава, а чи вранішні очі Зорі попід тінню хмарок!?
Як зірвавсь із гачка, то гатить розпочав по тамтамі,
Бо до ранку обпивсь позахмарних гарячих зірок.
З них натхнення лилось, як із рани берези на зламі.
А наркотик поезії – геть** громовиця,
що збиває статечності*** хижий замок!
* Незбагненне – непонятное, непостижимое (Неожиданно непонятное слово влетело в форточку)
** Геть – тут частка посилення. По російському – совершенно весь, решительно весь – гроза
*** Статечність – степенность, чинность