Десь заблукало в світі щастя,
Свою шукаючи зорю,
Була б чиясь недоля краща,
Не викликаючи жалю.
Дивлюсь стурбовано на небо -
В безодню проливних дощів,
Чогось жадаю на потребу
Моїй збентеженій душі.
Немає суму за минулим,
Не заглядаю в майбуття,
Неначе промінь промайнуло
Таке напружене життя.
Я не зважаю на страждання,
Та тільки боляче мені
За всі нездійснені бажання
І мрії страчені мої.