Август, что он – твоё отражение,
рос прохладных звенящая песнь
иль в безмолвье моё всепрощение
и бравурные звуки небес?..
В чём его идеальная вычурность –
в алых гроздьях с горчинкой рябин
или ветра полынная искренность
и ажурная вязь паутин?..
Может звон звездопада чарующий,
лунный блеск на графите реки,
крик совы, как всегда, интригующий
и /бесспорно/ любовь – вопреки?..
Что же август?.. листаю отишие,
убеждённая в нежном тепле…
Как янтарь, в листьях солнце застывшее
и танцующий луч на стволе…
Удивляет ли эта изысканность?..
Не понять её истины суть,
вновь ложится в межстрочье неистовость,
с расстояньем рифмуется путь…
Пахнет яблоком, спелою сливою,
золотыми шарами в ночи…
Стало быть, нынче стоит уверовать
в волхвование жаркой свечи…
*****
Серпень, що він – твоє відображення,
прохолода роси і чудес,
чи німотність, що мов би, ображено
впала в тихе звучання небес?..
Де його ідеальна химерність –
в горобині звичайній гірчить
або вітру полинна причетність,
що до денного світу мовчить?..
Може дзвін зорепаду чаруючий,
сяйво місяця в сріблі води,
крик сови, як завжди, інтригуючий,
/безперечно/ любов – поводир?..
Що до серпня?.. згортаю ряденце,
переконана в ніжнім теплі...
де застигле бурштиною сонце,
і промінчик в танку на землі...
Чи дивує щоденна відкритість
розуміння, синиця в руках?..
між рядів ляже – несамовитість,
і римується з протягом шлях...
Пахне яблуком, сливою, житом,
рудбекією…ніч, як дівча…
Знову, віру мою в оксамиті,
зачарує спекотна свіча...
20.08.2017
коллаж автора