Відокремлений світ не чекає омани
Серед шепіту стиглих і росяних трав
Перед спомином вічності гояться рани
Тих, кого вибір шляху до неба спіткав.
Розуміючи правду, минаючи болі,
Перемогу здобути, ось ту, що одна.
Навіть не прислухаючись, чуть мимоволі
Як до самого обрію кроки луна.
Вжити тисячі слів - не лише в тім потреба
Рятувати своє аби вижити всім.
Є колиска твоя і дорога до неба
А між ними живе жовто-синій твій дім.
<23 серпня 2017>