Дві вісімки. Дві вічності поставлені на попа.
Паралельно-переплетені, перевірені на міцність
площиною Світу цього.
Ой, дорого, ох, стежино!
Похилилася ожина, поплелася кропива.
Батоги Петрові обіч
Очі неба зирять пильно -
починаються жнива.
Стислась простору пружина
Прани всім не вистача
Дихай глибше - ось причина
Потанцюймо! Ча-ча-ча!!!
Закрутився суфій в танці
Заворожує, мов дзига
Спів сумний, а в серці радість
Легкість на душі, політ...
Скільки літ летить цей сокіл
над маківкою в зеніті?
Стільки в лотосі сидіти
не зуміє жоден йог.
Не бідося, не причинний,
не хворіє голова.
Він танцює, він співає
Вже давно не в цьому світі.
Де Нірвана?
Де вона?
- Вчителю, чому в тебе все так просто? Твоя "вісімка" дивовижна!
- Складність оманлива. Майя воліє все ускладнювати. Страшить нас. Лякає.
- Коли я практикую цю вправу стоячи, надихаюсь всемогутністю,
коли лежачи стаю безкінечним у часі_просторі.
- Так і є.
Довго дивлюся на воду, на жовтий листок,
що попав у малесеньку вирву
кружляє горопашний
зачаровує
Потім палю багаття
Насолоджуюсь спогляданням вогню
Нюшу солодавий дим
Живу в трьох світах одночасно
Рівноважу п'ять елементів,
чотири стихії,
сім днів.