(вольный перевод)
Молчания море волна за волною
Скрывает от света вчерашнюю боль…
Немного усилий – однажды весною
Восстану из пепла … Мирская юдоль…
В обложке красивой, почти ещё новой,
Пылится на полке наш давний роман…
Вдруг мир пошатнулся, служивший основой,
Распался союз меж двух дружеских стран.
Не надо злорадно шептать за спиною,
Ходить неотступно по нашим следам…
Любовь сберегу я любою ценою,
Верну непременно к родным берегам.
Зачем бередить незажившие раны,
Ведь нас разделяет разлуки стена…
В душе остаются глубокие шрамы
И в этом, поверьте, не наша вина.
А жизнь продолжается… Время лукаво
За каждый наш вдох назначает урок,
И молча взирает, лишь ради забавы,
Какой одиночество ждёт эпилог…
27.08.2017 год
Море мовчання
Є море мовчання!За хвилею хвиля
Від правди ховає вчорашній сарказм.
Все вийде у мене, ще трішки зусилля
І я доконаю прискіпливий спазм.
Роман запилився в новій палітурці,
А світ тих років полетів шкереберть.
Кому яке діло до нас у розлуці,
Мотиви відпали, злорадства ущерть.
Ви раді були б пошептатися. Годі!
Негоже терзати любов від нудьги.
Своє ж я кохання зцілю, при нагоді,
Лиш душу верну у святі береги.
Триває життя. Час слідкує лукаво,
На кожний наш подих є певна ціна.
І будуть курйози. Кому ж не цікаво,
Який поодинці наш власний фінал.
(Лида Скрипка)