Плачуть вікна, умиті дощами.
Вербою плакучої осінь між нами.
Краплі дощу наздоганяють одна одну,
вони розігралися не на жарт,
сіро, похмуро, нічого не видно,
тому на душі тужливо і образливо.
Барабанний дріб по даху,
все уповільнено навкруги і тихіше.
Углиб себе заглянути хочеться,
як там поживає моя самотність.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg