Очі ті, що ховають весь світ…
Їхні сльози для серця – справжня війна.
Там струїться любов на мільйони літ.
Ти єдина в душі, ти така одна.
Мати… Ніжність, необмежена в часі.
Вона має усі від страждання ключі.
Безупинно клопоче, подібна тій птасі,
Що тримає турботу вдень і вночі.
Я щасливий з тобою, я твоя дитина.
І ніщо не замінить мені тих часів,
Як співала пісні. Була пізня година.
Такий рідний і мій, серед всіх голосів.
Що ті розкоші в світі? Вони швидкоплинні.
І не варті й хвилини твого почуття.
Ти – єдина людина, котрій я повинен,
Мій прекрасний початок тяжкого життя.
Я тебе обійму. І навіки, на згадку
У собі збережу не примхливе тепло.
Хай би що, я приїду, зацілую спочатку
І покірно схилю своє грішне чоло.
Я для тебе опора, твій одвічний храм,
Як була ти для мене іще з ранніх літ.
Перша літера, книга, своїм дітлахам…
Твої ж очі, старанно приховують світ!
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2017