палкий серпень пішов з першим подихом вітру,
знову осінь тихенько ступає по килиму з трав.
чуєш, тайну шепочу на вухо тобі тихо-тихо:
я чекала тебе, як ніколи ніхто не чекав.
знову хмари в жорстокім полоні затримали небо,
осінь плаче дощем, лиє сіль упереміш з моїми сльозами.
хай все сталось, як сталось ( і добре, і мило, як треба),
та шкода, що не з нами,
шкода, що все сталось не з нами.
хай ця буря в запалі затопить це чортове місто,
цю країну, цю землю, цей всесвіт і ці... почуття,
що мені замість щастя (ще й рясно) дарують нечисте,
замість радощів – біль, замість пісні – невпинне виття.
горда осінь ступає по світу під руку із лихом,
а мені (якщо чесно) без тебе не треба та й світу.
чуєш, клятву шепочу на вухо тобі тихо-тихо:
я на тебе чекатиму,
милий,
наступного літа.