Замальовка радості.
Я дякую тобі, що ти залишила мене, надавши спокій!
Пусте купе, вокзал один на двох, засвічені світлини…
Завузько на Хрещатику мені. Душа в лани широкі
Спішила, схибивши від шостої чи сьомої години.
Нема тепер на роздоріжжях валунів і вдалий вибір
Зробити важко, хоч крокує поруч штучний інтелект…
За стінкою сусід старий хропе, а кіт гайнув у п’ятий вимір
Балакали б наживо… розкіш це – друк лише літер вимагає Інтернет!
У Матриці: не вижити самому, без підтримки друга…
Без стусана у вдалу мить, що є корекція у напрямку твоїм…
Захмарні мрії та любов в один лиш бік – наруга,
До мрії, - в небо: позоставивши людей і покохавши грім,
Щоб блиск від блискавки побачили у радісних очах твоїх!
Поет ХХ сторіччя. с. Торгановичі 2 вересня 2017 року