Яке довкола квітів диво!
Цвітуть луги немов парча.
Їх не любити – неможливо, –
Цей одіж з Божого плеча.
Світ розцвітає. Й так нестримно
Життя крокує в новий день!
Рядок лягає – диво римне,
Що ожило з моїх натхнень.
І світ розкрив свої обійми.
Мене чекає. Я – іду!
Не сиротою в людські прийми,
А королевою в цвіту.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2017
03.09.2017 р.
09:59