Пізні квіти пломеніють,
Розмаїття кольорів.
Без тепла в журбі марніють,
Крижаніють від вітрів.
Чом так пізно ми розквітли,
Хто нам долю дав таку?
Мало так тепла і світла –
Не танцюєм у танку.
Бджоли вже давно поснули –
Не цілують нас вони.
І живем одним минулим
Не дожить нам до весни.
Вітер злий лиш скаженіє,
Непогода: скоро сніг…
Без любові серце мліє,
Вітрюгана чути сміх.
Прощавай, холодна осінь!
Ти, як мачуха, для нас…
Замерзаєм при дорозі –
Помирать нам, видно, час.
Владимир Ольховой. 2 Сентября 2017.