перевод с украинского
стиха Маргариты Метелецкой "Вересень",
источник здесь:
http://www.stihi.ru/2017/09/01/3604
Ночь сделала всё тихим до пиано.
Угаснувший фонарь мотает пьяно.
Средь бархатцев мяучит кот голодный.
И ветер сентября подул холодный.
И окна наши загодя закрыты.
И если зябко, шалью я накрыта,
когда по подоконникам остывшим
ползут раздумья, к сну почти приникши.
Про женскую заслуженную долю,
что выпала то радостью, то болью;
как нижутся они в одно монисто,
пугая сумасбродством романиста.
Неверность, Боже, часто ужасает.
Сомненье то бурлит, то затихает.
Баюкаешь Ты осень огневую.
В немыслимой любви Твоей живу я.
Оригинал:
Ніч стишила всі звуки до піано...
Хитається ліхтар погаслий п'яно...
Нявчить у чорнобривцях кіт голодний...
І вересневий вітер дме холодний...
І вікна вже завбачливо прикриті...
Відшукую я шаль у плинній миті,
Коли по охололім підвіконні
Снують мої думки принишклі й сонні -
Про ту зароблену жіночу долю,
Де сторінки то радості, то болю,
Що нижуться, неначе у намисто,
Полохаючи карколомним вмістом...
Невірність, Боже, все мене жахає,
Бо сумнів то розбурхне, то вщухає...
А Ти - вогнисту Осінь колихаєш -
Мене у ній... божественно кохаєш!..