Наді мною небо голубе,
Світле, по-осінньому прекрасне.
Як же люблю я , Господь, Тебе,
Лиш в Тобі знайшла своє я щастя.
Смутку мені осінь не несе,
Лиш натхнення, спокій і надію.
І куди мій погляд не впаде,
Від усього тішуся й радію.
Чи угору гляну, в небеса,
Чи на землю, що створив Ти, Боже,
Всюди Твій порядок і краса,
І все так, як Ти велів, проходить.
Ось тепер час осені настав,
Починає листячко рудіти.
За вікном пожовк старий каштан,
А за ним спішить горіх жовтіти.
Осінь все прискорює ходу-
Часом тиха, іноді примхлива:
Десь дощик пролив свою сльозу,
Ну а десь прогуркотіла злива.
Прохолодно вранці, тепло вдень,
Дістаємо светри ми із шафи.
Скоро журавлі живим ключем
Дружно будуть в вирій відлітати.
Та пройде цей час і ця пора,
Й землю вкриє біла скатертина.
В гості завіта до нас зима,
З нею вітер, сніг і хуртовина...
Ну а поки що в права вступа
І небесним пензлем все фарбує
Босонога осінь золота.
Осінь, Божа осінь! Алілуя!!!