Вольный перевод стихотворения Миклоша Форма
«А вона вже рішила, що ти – коханий»
http://www.stihi.ru/2017/09/07/1793
***
На рассвете вдыхаешь запах волос душистых,
И не знаешь: праведник ты, или снова – грешник .
А она уж решила: любимый, родной! И в мыслях
Сочиняет признанье в стихах, улыбаясь нежно.
Ты ликуешь, что смог неземную увлечь красотку,
И по женщинам точно считаешь себя экспертом,
А она за тебя любому вцепится в глотку,
За любовь, за тебя будет биться до самой смерти.
А она для тебя в небеса воспарит, как ангел,
И она для тебя опустится даже в пекло,
Потому что лишь женщины лечат мужские раны,
И укроют мужчин от бед, как в жару смерека.
И пока ты мечтаешь о лирике предрассветной,
Чтобы снова взлохматить кудри в безумной страсти,
У неё уже в мыслях рождаются крошки-детки,
Чтобы род твой продолжить вам обоим на счастье…
08.09.2017
Оригинал:
Ще вдихаєш її волосся духмяне,
Ще не знаєш, ти праведник вже, чи ще грішник,
А вона вже рішила, що ти – коханий,
Вже зізнання у віршах подумки пише.
Ще радієш, як зміг цю красуню вмовити.
І вважаєш себе у жінках експертом.
А вона вже за тебе до бою готова.
А вона вже готова за тебе вмерти.
А вона вже за тебе готова в янголи.
А вона вже за тебе готова в пекло.
Бо жінки чоловічі зализують рани.
І вкривають од бід, як від спеки – смереки.
Ти ще мрієш лірично про ранішні дотики.
Хочеш ще раз волосся її скуйовдити,
А вона про дитячі вже мріє ротики,
А вона вже хоче рід твій продовжити...