ВЕЧІРНЯ ГОДИНА
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка, [1871–1913])
(Коханій мамі)
Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Усе заснуло, заснуло й горе.
Вийду в садочок та погуляю,
При місяченьку та й заспіваю.
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо!
Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
Ой, чи так красно в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!
Ніч обгорнула біленькі хати,
Немов маленьких діточок мати,
Вітрець весняний тихенько дише,
Немов діток тих до сну колише.
Датується орієнтовно 1889 р.
Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, стор. 38.
ВЕЧЕРНИЙ ЧАС
Перевод стихотворения Леси Украинки
(Любимой маме)
Уже скатилось по небу солнце,
И месяц глянул в моё оконце.
На небе звёзды уж засияли,
И всё заснуло, спят и печали.
В садочек выйду да погуляю
При свете лунном я, напевая.
Как здесь красиво и как же тихо,
В часы такие забудешь лихо!
Белеют хаты, кругом садочки,
И соловейку слыхать в лесочке.
Ой, разве есть где места красивей,
Чем тут, на нашей родной Волыни?!
Белеют хаты, их ночь объяла,
Как будто мама детишек малых,
Весенний ветер тихонько дышит,
Как будто деток ко сну колышет.
10 сентября 2017 года