Виганяє нужда їх із дому.
Хочуть їсти діти малі.
Не звертають уваги на втому,
Розбрелись земляки по землі.
Хто подався до пана поляка,
Заробляти собі мозолі.
Не така там висока подяка,
Аби жити в чужій стороні.
Хто в Ізраїль, а хто до германця,
Де три шкури деруть з земляка.
І болять навіть нігті на пальцях,
Бо робота там дуже важка.
Хто поїхав в Китай вузькоокий,
На життя заробляти собі.
Там втрачає здоров'я і спокій,
Але шле гроші рідній сім'ї.
Що ж пани свої, чи не потрібні
В Україні у нас батраки?
А ще кажуть усі люди рівні,
Бо одні в нас із вами батьки.
Та не треба про край їм наш дбати.
Статки їхні і так чималі.
Їм не треба когось винаймати,
Бо навчилися красти самі.